Про неоднозначний бюджет Звенигородщини

Районний бюджет Звенигородщини, прийнятий на позачерговій сесії 23 січня, доволі неоднозначний. Прокоментувати прийняте рішення щодо бюджету на 2015 рік ми попросили голову районної ради Володимира Кучера.— Районний бюджет в частині очікуваних доходів прийнято в розмірі 176 мільйонів 947 тисяч гривень. Для порівняння, це на 5 мільйонів більше, ніж у минулому році. Але я зовсім не готовий говорити про хоч якийсь позитив такого приросту. Адже ми чітко повинні усвідомити, наскільки давав більше можливостей минулорічний 171-мільйонний бюджет проти теперішніх 176 мільйонів, знецінених інфляцією і зростанням вартості іноземних валют у порівнянні з гривнею. Ми вже зараз прогнозуємо серйозну нестачу коштів. Мало того, не вживши заходів для подальшого збільшення надходжень чи скорочення витрат, восени можемо опинитися перед фактом, що районний бюджет буде вичерпано і навіть захищені статті фінансувати не буде з чого.
Крім того слід пам’ятати, що в структурі районного бюджету власні надходження складають всього лише 24 млн. 100 тис. грн. або 13,4%.
— То чому депутати районної ради підтримали запропонований проект бюджету?
— Тому, що прийняття районного бюджету вимагає від нас закон. Адже це головний фінансовий документ за яким впродовж року житиме район. Попри відсутність оптимізму, я хочу щиро подякувати депутатському корпусу районної ради, який прийняв схвальне рішення щодо бюджету, давши можливість бюджетним установам і закладам  району працювати далі.
Так, бюджет непростий, але необхідний. Тому можу сказати одне: до підготовки його проекту  ми підходили максимально зважено, прораховуючи усі можливі наслідки, залишивши пріоритетним фінансове забезпечення заробітної плати енергоресурсів та нагальних соціальних проблем.

—    Які найбільш «вузькі» місця має нинішній бюджет?
— Освіта, це наша найбільш фінансово ємна галузь. Вона і в попередні роки при формуванні бюджету викликала чимало дискусій, а тим більше цього року. Та все ж для неї передбачили 59,6 млн. грн. При цьому ми, одні з не багатьох в області, зберегли в повному обсязі й заклали в бюджет двадцятивідсоткову надбавку для педагогів. Щоб виплачувати її впродовж року потрібно 3 млн. 960 тис. гривень. Згідно з наявною інформацією, в інших районах її або суттєво зменшили, до 5-10 відсотків, або прибрали взагалі.
Незважаючи на всю складність теперішньої ситуації, ми передбачили кошти на підвіз сільських дітей до шкіл та 50% відшкодування коштів для доїзду вчителів. Додає проблем і те, що держава сьогодні не в змозі  оплачувати чорнобильське харчування учнів. Як ви знаєте, питання з харчуванням зараз вирішується, відпрацьовуються різні варіанти. Кошти ж на харчування дітей із незахищених та малозабезпечених сімей, дітей у сільських дитячих садках при НВК в бюджеті передбачені в розмірі 900 тис. грн.
Субвенція з держбюджету на фінансування освітньої галузі району складає лише 49,5 мільйонів гривень і зрозуміло, що при дефіциті в 10,1 млн. грн. не покриває усіх потреб. Якщо зважити на те, що саме оплата праці є пріоритетною, то поза обсягом підкріплених державою витрат залишаються низка важливих для освіти заходів, на які кошти доведеться ще вишукувати. Це наприклад кошти, які необхідні на ремонт дахів міських шкіл №1, №3, або на завершення будівництва спортивного майданчика на території ДЮСШ.
Менші видатки, але не менше проблем в медичній галузі. Для неї заклали в бюджеті 33,9 мільйони гривень. При цьому, знову ж таки субвенція з держбюджету не забезпечує всіх потреб і становить тільки 27,7 мільйонів гривень. Отож, більш ніж шестимільйонний дефіцит доведеться латати. Тоді, як 26 січня на конференції медичних працівників, було озвучено низку потреб медичної галузі у забезпеченні обладнанням, які передбачають додаткові витрати. Мова йде про придбання апарата штучного дихання для новонароджених, ціна якого наближається до півмільйона гривень, трьох електрокардіографів, вартістю 10 тисяч гривень кожен. Ми будемо намагатися зробити все для того, аби поліпшити матеріальне забезпечення медицини. Я переконаний, що навіть у цих умовах, коли катастрофічно не вистачає коштів, ми зобов’язані зробити все для того, аби медична галузь функціонувала якомога повноцінніше.
Третій важливий напрямок розподілу коштів районного бюджету — це соціальний захист. Районна рада затвердила програму «Турбота», в якій передбачено кошти на матеріальну допомогу учасникам АТО та онкохворим. Також передбачено фінансування для перевезення жителів району, які користуються пільгами на приміських та міських автобусних маршрутах. Це, до речі, зараз дуже болюче питання, особливо на фоні того, що державою було скасовано низку пільг. Деякий час спочатку року автопідприємство взагалі не перевозило людей із сіл, і хоч це не є компетенцією районної ради, та ми тримаємо на контролі це питання. Очікуємо, що з другої неділі лютого перевезення пільгових категорій громадян буде відновлено.
— Певно ж, що якісь виходи із ситуації вже прораховані? В інакшому разі, навряд чи проект бюджету пройшов би випробовування поетапного розгляду на постійних комісіях районної ради та громадським обговоренням?
— Найоптимальнішим виходом було б залучення інвестицій у район з метою відновлення виробництва на території району, що призведе до створення нових робочих місць, а відтак і додаткових відрахувань до бюджету. Але сподівань на це в умовах, коли в країні йде війна, дуже мало. Тому найочевиднішими є заходи з економії видатків, звичайно вони будуть можливо дещо непопулярними. В першу чергу, це оптимізація мережі освітніх закладів району, за рахунок зменшення чисельності малокомплектних шкіл. Таких навчальних закладів у нас вісім, в яких навчається від 20 до 40 учнів і на кожен із них упродовж року витрачаємо близько 1 млн. 100 тис. гривень. Але розуміючи, що закриття шкіл відчутно вдарить як по вчителях, які там працюють, так і по учнях, ми будемо підходити до кожного випадку індивідуально. Варто зазначити що проблема в освіті виникла не сьогодні, а існувала протягом всього попереднього періоду та нажаль не вирішувалася. Принцип фінансування державою освітянської галузі, коли кошти виділяються з розрахунку на одного учня, сьогодні зробив своє. Адже протягом останніх двох десятиліть кількість учнів в наших школах невпинно зменшувалась, натомість витрати на заробітну плату, утримання приміщень шкіл та енергоносії залишалися незмінними, а подекуди навіть зростали. Саме тому сьогодні коштів на утримання освітянської галузі не вистачає. Думаю, відділу освіти вже зараз необхідно розпочинати роз’яснювальну роботу в педагогічних колективах та сільських громадах по оптимізації мережі закладів освіти району.
В галузі медицини також необхідно буде йти на непопулярні кроки. Знову ж таки спрацьовує принцип виділення коштів на одного жителя. Населення зменшилося, а видатки на утримання залишилися без змін. Деяку економію коштів плануємо отримати за рахунок скорочення витрат на опалення центральної районної лікарні. Днями очікуємо завершення переобладнання опалювальної системи цього медичного закладу і введення в експлуатацію твердопаливних котлів. За рахунок меншої вартості кожної гігакалорії, будемо мати певний економічний ефект.
Загалом, усі ми маємо усвідомити, що на якесь збільшення допомоги від держави і покриття наших додаткових витрат розраховувати не доводиться. Тому, якщо мусимо говорити про економію, то не з доброго життя. Це необхідно для того, щоб зберегти соціальну інфраструктуру району, хоч потрохи, але кожному вділити і, кінець кінцем, вижити.
Щирі слова подяки висловлюю всім сільським головам нашого району за їхню наполегливу працю, та за розуміння і підтримку у забезпеченні реалізації районних програм. В теперішній час ці люди заслуговують на особливу повагу. Зважте, в умовах загального безгрошів’я, Моринська сільська рада виділила 100 тисяч гривень на придбання апарату штучного дихання для пологового відділення ЦРЛ, про який ми вже згадували. Саме завдяки субвенції з сільських бюджетів району діють різні районні програми. Мало того, якби не  підтримка з бюджетів сільських рад, ми ніяким чином не змогли б витягнути на кінець минулого року фінансування освіти, хоча подекуди у сільських бюджетах ситуація, також доволі складна. Але сподіваюся на подальшу підтримку, оскільки кожна копійка передана до районного бюджету врешті повертається до жителів сіл через послуги соціальної сфери, без яких не обійтися.
— Отже, попри все, програми соціально-економічного розвитку району діятимуть й надалі?
— Так, але в умовах обмежень і максимально раціонального та ефективного витрачання коштів. На жаль нинішній районний  бюджет не можна назвати «бюджетом розвитку». Швидше, це бюджет виживання. Маємо за будь-яку ціну втримати соціальну сферу та прожити цей рік. Реалії повинен усвідомлювати кожен із жителів району, лише тоді ми зможемо  жити й працювати. Попри все я вірю, що прийнятий районний бюджет та заплановані заходи дадуть нам змогу  вижити і забезпечити виконання завдань, які поставив перед нами цей складний рік.

З газети «Шевченків край» від 6 лютого 2015 року