Про що розповість проба Манту?

Симптоми, що вказують на можливий розвиток туберкульозу у малюка: часті застуди, збільшення периферичних лімфатичних вузлів, порушення сну, пітливість вночі, поганий апетит і погана прибавка ваги. При появі цих симптомів педіатр призначить туберкулінову пробу або пробу Манту.

Проба Манту – це основний метод діагностики туберкульозу у дітей. Її потрібно робити регулярно дітям віком від 4 до 14 років раз на рік незалежно від попереднього результату або двічі на рік, якщо дитині не зроблено щеплення БЦЖ(друге щеплення, яке отримає ваш малюк в пологовому будинку) і організм поки не захищений вакциною.

Пробу оцінюють через 3 дні після її проведення. Контури червоної плями (гіперемії) або «ґудзика» (інфільтрату) не завжди бувають ідеально круглими, тому лікарі домовилися вимірювати результат у міліметрах, тримаючи лінійку перпендикулярно осі руки.

Реакцію вважають негативною, якщо на 3-й день на шкірі немає ніяких слідів – ні почервоніння, ні припухлості. Це означає, що щеплення, зроблене в пологовому будинку, більше не захищає малюка – пора знову вводити вакцину БЦЖ. Зазвичай її дії вистачає на 5-7 років.

Сумнівна реакція – невелика почервоніння без «ґудзика» або за наявності невеликого інфільтрату – 2-4 мм. При такому результаті не можна сказати напевно, захищена дитина від туберкульозу чи ні. У спірних випадках пробу Манту доводиться повторювати.

Позитивна реакція – виражений інфільтрат діаметром 5 мм і більше. Можна за дитину не турбуватися – протягом найближчого року туберкульоз їй не загрожує.

Гіперергічна (надмірна) реакція – «ґудзик» солідних розмірів – 17 мм і більше. Зазвичай з таким результатом направляють на консультацію до фахівця з туберкульозу – фтизіатра. Особливо тривожно, якщо стався так званий віраж туберкулінових проб – минулого разу реакція була негативною або сумнівною, а тепер результат «зашкалило». У цій ситуації є ймовірність того, що малюк інфікувався.

Зазначимо, що оцінювати реакцію має фахівець.

Звернемо увагу: пробу Манту ніколи не роблять двічі підряд на одній руці. У парні роки її ставлять на правому, а в непарні – на лівому передпліччі, оскільки імунологічна пам'ять клітин здатна посилити реакцію і спровокувати невірний результат.

Деякі батьки вважають, що алергікам робити пробу Манту немає сенсу – реакція завжди буде позитивною або навіть гіперергічною. Насправді дітей-алергіків не так багато, як здається, – близько 7%. Якщо у лікаря виникнуть підозри, що позитивний результат спровокований алергією, пробу Манту повторять через 4-6 тижнів. Реакція пішла на спад? Значить, і справді втрутилася алергія. Якщо малюк чутливий до багатьох алергенів, за тиждень до проби Манту педіатр порекомендує давати йому десенсибілізуючі препарати типу супрастину або кларитину.

Цікаво, що пробі Манту– більше 100 років. Настільки солідний вік викликає повагу і гарантує надійність. Першу пробу подібного роду зробив в кінці XIX століття Роберт Кох, який відкрив бактерію туберкульозу. У 1907 році австрійський лікар К. Пірке запропонував свій спосіб – наносити на шкіру подряпину спеціальною сталевою пір'їнкою (скарифікатором) і капати на неї діагностичну речовину – туберкулін. Однак більш надійною виявилася методика французького вченого Ш. Манту, на яку в усьому світі перейшли з 1909 року, а в нашій країні – з 1975 року (до цього дітей перевіряли на реакцію Пірке).