З передової - на весільний рушник

В її косах пломеніють маки, на тендітні плечі спадають барвисті стрічки, а очі сяють безмежним щастям. Поряд її суджений. Той, на кого чекала довгі дні і ночі, за якого, як могла, молилася Всевишньому, стоячи навколішки до образів, аби уберіг від ворожої кулі. Тепер він біля неї, тримає за руку міцно-міцно і шепоче: "Відтепер ти моя, навіки". Юрківчанин Олексій Кобзар — солдат Черкаського батальйону територіальної оборони, вже більше півроку боронить свою землю від ворога. Миколаївка, Новотроїцьке, Старогнатівка, Новогнатівка, Волноваха. І це не весь перелік населених пунктів, де йому довелося йти пеклом війни, займаючи першу лінію оборони. Щораз, відбиваючи атаки ворога, тримав руку на серці. Саме там, біля серця, в нагрудній кишені, фото тієї, в кому він знаходить підтримку, розуміння, розраду — його коханої.

— Там йде дивна війна, якої солдати не розуміють. Але я знаю одне: треба йти і не надіятися, що твою сім'ю захистить хтось, а не ти. Це не наша війна, війна політиків, хоч гинуть у ній звичайні люди. Ми до кінця не знаємо — за що? Техніки не дають, військові отримали за два місяці по 400 гривень, зброї мало, з автоматами проти "Градів" не повоюєш. Одяг, амуніція, харчі, гроші — це все дякуючи односельцям. Бронежилет купили звенигородчани, а каски привезли волонтери. На зиму звенигородська самооборона виділила одяг і термобілизну. Я вірю в те, що цей весь жах швидко закінчиться. Настрій бойовий в усіх моїх побратимів, на своїй землі ворога ми здолаємо.

За таких обставин гартувалося почуття. І ось нещодавно боєць Кобзар повернувся із зони АТО, лише на декілька днів, щоб повести кохану під вінець. Військове керівництво спеціально дало бійцеві двотижневу відпустку, щоб він одружився. З односельчанкою Ліною зустрічалися дуже давно, майже чотири роки. Про весілля вже мріяли і навіть запланували, проте події в країні пришвидшили день народження нової родини.

Сільський голова Валентина Цегельна дізналася, що подружжя планує скромно розписатися в найкоротші терміни і особливого розмаху весілля не набуде. Тож організувала особливу церемонію, на яку зійшлися найближчі люди.

Молодят на порозі зустріли хлібом, віншували найтеплішими вітаннями. В кращих традиціях Валентина Григорівна провела обряд. Без хвилювань і сліз не обійшлося: коли наречені стали на рушник, скріпили обручками своє кохання, і замість традиційного маршу Мендельсона прозвучав Гімн України. Школярі разом із їхнім директором Лідією Прокопенко підготували музичний дарунок, а ще вручили нареченому малюнки, які малювали всією школою.

— Нехай це буде тобі оберегом, Олексію, — накинула захиснику на плечі синьо-жовтий стяг Валентина Цегельна. — Знай, що ти наш герой, тебе чекає молода дружина, твої рідні і все село. Нехай тобі легко служиться й повертайся скоріше додому. Сьогодні настав час вашого подружнього життя. Любіть одне одного, бережіть одне одного й цінуйте. Тож у добрий час вам, на довгий вік, на щастя і на здоров'я!

Цю хвилюючу подію не могли оминути увагою в районі. Тому привітати молоду пару приїхали голова районної ради Володимир Кучер та його радник Валерій Удалінський. Красивому подружжю гості побажали усіх земних благ, щасливої сімейної долі, Олексію скорішого повернення додому, а Ліні — сил і терпіння.

— Ця подія дуже хвилююча, тому бракне навіть слів. У цей складний для нашої держави час кращі її сини боронять свою землю від агресора. Такими українцями-патріотами, як Олексій, пишається народ. Від душі поздоровляю вас із створенням нової сім'ї, дарую ці святі ікони, аби вони оберігали вас від усього лихого, — промовив голова районної ради Володимир Кучер.

Цінний подарунок від народного депутата Валентина Ничипоренка вручила й по-материнськи тепло привітала молодят його помічник Раїса Некреча. Громада села та колектив сільської ради, в якому працює Ліна Белінська, теж обдарували наречених. І, звичайно ж, присутні на церемонії не упускали момент привітати молодят вигуками: "Слава Україні!", зокрема тоді, коли вони підняли келихи шампанського.

— Дуже все приємно і неочікувано, — поділилася Ліна. — Бо ж готувалися зовсім скромно відзначити. А тут — стільки гостей! Ми вдячні всім за підтримку. Знаєте, мабуть, жодна наречена так швидко не збиралася заміж, а тому наша реєстрація шлюбу досить неординарна і буде в пам'ятку все життя. Хоча ми з Олексієм вже вирішили: коли повернеться з війни, відгуляємо весілля на все село.

Той день видався в Олексія і Ліни сонячним і дуже щасливим, але й тривожним водночас, бо главі новоствореного сімейства знову йти на передову. У закоханих було лише 10 днів, щоб побути разом. Їхній медовий тиждень, такий солодко-болючий, сплив. Тому тривога вочевидь хлюпала через край. Олексій повернувся до своїх бойових товаришів, а Ліна знову прикипіла до мобільного телефону. На прощання молода дружина наказала своєму захиснику і боронителю всієї Батьківщини: "Повертайся живим і здоровим!". А по іншому бути просто не може, бо під її серцем тріпоче маленьке життя. Їхнє. Заради якого треба вистояти.

І ми бажаємо молодятам миру й злагоди в їхній родині, в усій країні! Хай ваш медовий місяць поки відкладається, але неодмінно буде — в мирній та вільній Україні.

Алла Коновал