В селі Погибляк встановили погруддя Каленику Сипченку, який врятував односельчан від Голодомору

В селі Погибляк Лисянського району встановили погруддя Каленику Сипченку, який врятував односельчан від Голодомору.

Про це пишуть Вісті Черкащини, повідомляють Новини Черкас.

Каленик Васильович приховав хліб від держави, що вважалося у сталінські часи страшним злочином. На всі запити районного керівництва він відповідав, що робота з вилучення продовольства проходить нормально... "Так, голод був, – розповідають у Погибляку. – А от Голодомор наше село, на щастя, обминув".

– Восени 1932 року поблизу села за наказом Сипченка було викопано дві ями, – розповідає сільський голова Петро Іллюк. – Одна в урочищі Хутір, друга – поблизу Матвієнкового лісу, за один кілометр від села Дубина.

Ями застелили солом’яними матами й засипали туди пшеничне зерно. З семи сотень жителів села не знайшлося тоді жодного зрадника. Цей невеличкий худорлявий чоловік мав залізну волю. Він приходив у хату з палицею і буквально змушував іти на роботу: "Лізь, повзи, але доберися до роботи і поїж. І дітей у садочок відведи – хоч і з останніх сил". У полі, біля ям, стояли дві польові кухні, з яких двічі на день – уранці та ввечері – годували людей. Так у Погибляку і в сусідньому невеличкому селі-супутнику Дубині вижили всі. Тоді як у сусідньому Кам’яному Броді померло 560 жителів.

Каленик Сипченко керував колгоспом "Вільне життя" (згодом – "Більшовик") до 1937 року. Потім з керівної роботи чомусь пішов і до кінця життя доглядав колгоспну пасіку. Його запам’ятали як доброї душі людину, який завжди позичав односельцям гроші, бо власних дітей не мав. Помер у 1972 році.

В селі довго не могли знайти могилу Каленика Сипченка. А коли знайшли – були прикро вражені. Встановлений після похорону невеличкий залізний обеліск давно поіржавів, вандали зірвали з нього зірку...

Тоді Петро Іллюк запропонував поставити гідний пам’ятник тому, хто врятував від голодної смерті село. Це і було зроблено за сприяння благодійного фонду професора, доктора історичних наук Миколи Бушина «Історична спадщина».