Надання допомоги при утопленні

При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його.

Якщо потопаючий перебуває на поверхні води, то бажано заспокоїти його ще здалека, а якщо це не вдається, то краще доплисти до нього ззаду, щоб уникнути захоплень, від яких часом буває важко звільнитися. Одним з ефективних прийомів, який дозволяє звільнитися від подібних судомних обійм є занурення з потопаючим у воду. У таких обставинах він, намагаючись залишитися на поверхні, відпустить рятувальника.

Для запобігання нещасних випадків на воді не можна:

– залишати дітей без нагляду поблизу водойм;

– купатися без нагляду дорослих, які вміють плавати і володіють прийомами надання першої допомоги при утопленні,

– не рекомендується купатися з човнів і плотів, поблизу шлюзів, пристаней і мостів, запливати за межі відведених для купання місць;

– не варто входити у воду після прийому алкоголю і в найближчі 1,5-2 год після вживання їжі, в стані фізичного і психічного стомлення, після тривалого перебування на сонці;

– дуже небезпечно стрибати у воду, особливо в незнайомій водоймі, глибина якої невідома, головою вниз, оскільки це нерідко призводить до пошкодження шийних хребців.

Починати купатися рекомендується в сонячну, безвітряну погоду, при температурі води: +17° + 19°С, повітря: +20 + 25°С.

У воді потрібно знаходитися по 10-15 хвилин.

Перша допомога при утопленні

Діставши потопаючого на берег, приступають до надання першої допомоги, характер якої залежить від його стану. Якщо потерпілий знаходиться у свідомості, у нього задовільний пульс і збережено дихання, то достатньо укласти його на суху жорстку поверхню таким чином, щоб голова була низько опущена, потім роздягнути, розтерти руками або сухим рушником. Бажано дати гарячі напої, обгорнути теплою ковдрою і дати відпочити.

Потерпілому, у якого відсутня свідомість, немає самостійного дихання, але зберігається серцева діяльність, після попередніх заходів, які спрямовані на звільнення дихальних шляхів, потрібно якомога швидше почати штучне дихання.

При відсутності у постраждалого дихання і серцевої діяльності штучне дихання необхідно поєднувати з зовнішнім масажем серця (серцево-легенева реанімація). Попередньо, по можливості швидше, слід видалити рідину з дихальних шляхів. З цією метою рятувальник кладе потерпілого животом на стегно зігнутої у колінному суглобі ноги, надавлює рукою на спину потерпілого між лопаток, підтримуючи при цьому іншою рукою його чоло і піднімаючи голову. Можна нахилити потерпілого через борт човна, катера або, поклавши обличчям вниз, підняти його в області тазу. Ці маніпуляції не повинні займати більше 10-15 с, щоб не зволікати з проведенням штучного дихання.

Тіло повинне лежати на твердій поверхні, а голова повинна бути максимально відхилена назад (щоб повітря потрапляло в легені, а не в шлунок). Штучне дихання проводять через марлю або хустку. Реанімаційні заходи розпочинають з непрямого масажу серця.

Непрямий масаж серця проводять, натискаючи на грудину з частотою 100 разів за хвилину , сила компресії 45-55 кг , глибина вдавлення 3-5 см. Грудна клітка повинна повністю розправлятися після кожного здавлення. Інтервали між натисками на грудину мають бути мінімальними. Співвідношення між непрямим масажем серця і вдихом = 30 : 2. Краще це робити удвох.

Попросіть присутніх негайно викликати «швидку медичну допомогу».

Продовжуйте проводити заходи серцево-легеневої реанімації до появи ознак життя (поява пульсу, дихання, нормалізація кольору шкіри) або до тих пір, поки вас не змінить медпрацівник.